Культура - музеї << Назад
 Червоноградська фiлiя Львiвського музею iсторiї релiгiї
    Червоноградська фiлiя Львiвського музею iсторiї релiгiї є центром культурного життя м. Червонограда. Музей розпочав свою дiяльнiсть у квiтнi 1980р. З 1989р. вiн розмiщений в примiщеннi унiкальної пам'ятки архiтектури середини XVIII ст. - Палацу Потоцьких. Палац збудований за проектом вiдомого архiтектора П'єра Рiко де Тiрреджелi i є єдиною пам'яткою такого рiвня на пiвночi Львiвської областi.
    Працiвники музею активно займаються виставковою, просвiтницькою, науковою, а також дослiдницькою роботою, пов'язаною з iсторiєю релiгiї та краю.
    У виставкових залах щомiсяця експонуються виставки з власних фондiв та з фондiв iнших музеїв, творчих спiлок, приватних колекцiй, персональнi виставки художникiв України i мiжнароднi виставки. Виставковi зали, з огляду на чудову акустику, використовуються для проведення концертiв, на якi запрошуються як знанi артисти, так i мiсцевi музичнi колективи.
    Однiєю з форм роботи музею є проведення "Днiв музею" у навчальних закладах, на пiдприємствах м. Червонограда i на теренах пiвнiчного регiону Львiвщини, пiд час яких науковi працiвники читають лекцiї, проводять експонування пересувних виставок та надають методичну допомогу. Тематика лекцiй надзвичайно рiзноманiтна: релiгiєзнавчi, краєзнавчi, мистецькi, iсторичнi науково-пiзнавальнi, тощо.
    Значна частка музейної роботи припадає на пошук, придбання i зберiгання предметiв культу, стародрукiв, творiв сакрального та декоративно-ужиткового мистецтва, предметiв побуту, архiвних матерiалiв, творiв сучасного мистецтва, бiльшiсть з яких потрапила до музею, завдяки добре налагодженiй спiвпрацi з церквами та священнослужителями, якi передають музею пам'ятки мистецтва, що вже вийшли з культового вжитку. Саме таким чином музей поповнився унiкальними iконами XV-XVIII ст. За роки iснування музею зiбрано бiля 5 тисяч експонатiв основного та 4 тисяч науково-допомiжного фондiв. Основу колекцiї музею складають твори українського сакрального мистецтва XVII-XIX ст. Гордiстю колекцiї є iкони XV-XVI ст.
    При музеї з 1992 року працює реставрацiйна майстерня, основними завданнями якої є: консервацiя та реставрацiя пам'яток музейної збiрки (iкони, скульптура, стародруки, рiзьблення, тканина, предмети давнього побуту), а також надання допомоги церквам у пiдтриманнi у належному станi творiв сакрального мистецтва, якi знаходяться в них. налагодження
    Червоноградська фiлiя Львiвського музею iсторiї релiгiї - це мiсце зустрiчi цiкавих людей: священнослужителiв, людей мистецтва, полiтичних та державних дiячiв, мешканцiв та гостей мiста.
    
    Львiвський музей українського мистецтва
    З листопада 1981 року в день святкування 30-рiччя Червонограда гостинно вiдчинив свої дверi для гостей i мешканцiв мiста сектор Львiвського музею українського мистецтва.
    Постiйна експозицiя музею, що розгорнулася в монастирi о.о.Василiан, представляла близько 200 творiв малярства, скульптури i графiки корифеїв захiдно-українського мистецтва з фондiв Львiвського музею.
    Десять рокiв поспiль вiдвiдувачi милувалися полотнами I.Труша, М.Устияновича, Т.Копистинського, О.Новакiвського, А.Минастирського, М.Божiк, М.Глущенка, I.Севери, Й.Садовського, Е.Миська та iнших.
    В 1991 роцi вiдбулися реекспозицiя музею. Перед музейними працiвниками постало завдання - якнайповнiше вiдтворити iсторiю народу крiзь призму його традицiй, звичаїв та народного мистецтва.
    За останнi 20 рокiв працiвники об'їздили майже всi села Сокальщини, зiбрали велику унiкальну колекцiю творiв народного мистецтва, предметiв побуту, давнiх меблiв.
    Сьогоднi експозицiя музею "Сокальщина" "Народне мистецтво" Сокальщини кiнця ХIХ поч. ХХ столiть" представляє насамперед при бузький край. Тим i цiкавий, тим i цiнний музей. - Несподiване i приємне вiдкриття - вiддiл Нацiонального музею в Червоноградi ! Цiннiсть його - в старовинних вишивках, строях, в декоративних розписах сокальської майстринi Ольги Жулинської, в чорнiй керамiцi, в традицiйних Сокальських писанках, так дбайливо зiбраних i збережених, в оригiнальних творах талановитих сучасних художникiв, - ось який висновок зробили пiсля ознайомлення з експозицiєю гостi з Києва - делегацiя Спiлки народних мистецтв України .
    Народне мистецтво Сокальщини дуже оригiнальне i своєрiдне, свiдчить про вишуканiсть i обдарованiсть сокальчан. Це видно i в тканинах, i в одязi, i вишиванцi.
    Полотна виробляли ллянi, коноплянi i деколи мiшанi. На святковi сорочки полотно повинно було бути тоненьке, з льону, а на буденнi - грубе, з конопель. Як згадує Бронiслав Сокальський, автор книжки "Повiт Сокальський" вишивка у сокальчан геометрична, дрiбного рисунка, чорного, або червоного кольорiв, або й обох разом, iнколи з додаванням жовтого У ХIХ столiттi вишивали переважно рукави, манжети ( дуди) i комiри, якi було видно з -пiд верхнього одягу.
    На переломi ХIХ початку ХХ ст.ст. з'являється рослинний орнамент . Спершу у формi "вiночкiв" - гiрлянд, великих букетiв рiзнорiдних квiтiв. Як вiдзначають вiдомi етнографи-дослiдники взори цi не мають подiбних. Тут є все те, що живе, яскраве, барвисте, чим славляться донинi давнi родини надбужанського краю. Знавець українського народного мистецтва Лiдiя Бур ачинська характеризує квiтчастий орнамент сокольської вишивки як "далекий вiдгук козацького барокко". На що Iрина Кашубинська зазначає, що "цей вiдгук не прийшов на Сокальщину, а був сталою частингою душi народу, як мистецьке почування, що виявилося у слушний час".
    По першiй свiтовiй вiйнi у Сокальський взiр приходять рiзнi барви. Поряд з чорним, темно-червоним, зеленим, фiолетовим, звичайно i нацiональнi кольори. Цими кольорами вишивали i краватки, пояси, робили гердани. За цi нацiональнi взори, коли їх було знайдено в когось пiд час вивозу українцiв у 1946-1948 роках, суворо карали. Тому багато жiнок, щоб не нищити всього, в поспiху впорювали частину вишиття.
    Поясним убором була спiдниця, широка, довга з конопляного полотна (так звана "мальованка" або "димка"). Взори на них були дрiбнi, рiзної величини, крапки, квадратики, ромбики. Поверх спiдницi оперiзувалися запасками дуже широкими (переважно перкалевими i вовняними яскравих кольорiв). У пiст усi, а старшi жiнки постiйно носили запаски темних кольорiв. Запаски i спiдницi прикрашали жовто-синiми стрiчками i тасьмами.
    Штани в ХIХ столiттi носили з грубого бiлого конопляного полотна.
    Кабати полотнянi, переважно до стану, короткi, зi стоячим комiром, найчастiше прикрашенi гранатовими шнурками, комiр теж обшивали.
    Волошка була для села найкращим вбранням зi сукна. Носили її жiнки i чоловiки . Виробляли з сивого сукна, довгу i до стану. Ззаду, нижче пояса було вiсiм фалдiв, комiр-вузький, стоячий.
    Серм'яга - найстарiший найповажнiший одяг з домотканого темного сукна: на свято - чорне, на будень - бiле.
    Кожух - дуже цiнна зимова одежа чоловiкiв i жiнок.
    На голови вдягали хустки полотнянi, перкалевi, кашемiровi, шаляновi, поплiновi, взимку - вовнянi. Взувалися переважно в чобiтки чорного i коричневого кольорiв з доброї шкiри . Стан опоясували крайками, якi виробляли на простих верстатах вдома. Загально ношенi прикраси - коралi, на них навiшували срiбнi дукати, або медалики, золотi - носили мiщанки. У 30-х роках почали одягати гердани - вузенькi пасочки з насиленими на кiнський волос дрiбненьких кораликiв.
    У такi строї вдягалися нашi прабабусi i виглядали вони неповторно.
    В музеї "Сокальщина" близько 1000 експонатiв, зiбраних самотужки музейними працiвниками, а також подарованi шанувальниками музею.
    В експозицiї милують око добрячинськi чорно-бiлi вишиванки, оживають веселковi букети весняних квiтiв на завишенських сорочках, зачаровують шлюбнi строї з Глухова, дивують красою i мiцнiстю чобiтки з Поздимира, приваблює своєю простотою iнтер'єр колишньої сокальської свiтлицi.
    Музей "Сокальщина" - науково-просвiтницька установа, яка активно проводить виставкову, лекцiйну, культурно-масову роботу, пропагує iсторичну спадщину нашого народу.
    Скiльки прекрасних високопрофесiйних виставок мали щастя оглянути червоноградцi в залах музею, зокрема : "Скарби українського малярства кiнця ХIХ поч. ХХ столiть", фотовиставки лауреата Шевченкiвської премiї, головного редактора журналу "Свiтло i тiнь"В.Пилип'юка, гобелени Уляни Слюсар "Ангели Львова" Роксолани Прийми-Тамiоли, розписи Ольги Жулинської, вироби з чорної керамiки Лiдiї i Андрiя Уляницьких, мамерство Фотiя Красицького, "Моя сестра Ольга"Олени Кульчицької, писанки сестер-студенток з Онтарiо (Канада), фотовиставку "Вiкно в Швейцарiю. "Голгофа України", стародруки I.Федорова, "Україна в серцi" В.Липового, петрикiвськi розписи, живопис Омеляна Лiщинського та нашийнi прикраси Любарта Лiщинського, писанки Тараса Городецького, виставку японської та китайської мiнiатюри i т.д.
    Вернiсаж, державне чи релiгiйне свято, пам'ятна дата в життi народу або ювiлей генiального поета - усе це є приводом для нової зустрiчi, нової розмови людей, залюблених у краєвид. Це спонукало до створення прпи музеї Клубу творчої iнтелiгенцiї "Вулик" в 1994 роцi.
    До Клубу їх усiх - майже 50 осiб - привело бажання зреалiзувати насамперед свої творчi та iнтелектуальнi задатки, прагнення до спiлкування з iншими людьми. КТI став генератором проведення цiкавих вечорiв, зустрiчей з такими особистостями, як письменниця Раїса Iванченко, вчений i полiтик Степан Павлюк, культуролог, головний редактор журналу "I" Тарас Возняк, Дмитром Стусом (сином Василя Стуса), В Пилип'юком . Такi зустрiчi перетворюються в лiтературно-мистецькi свята, пiд час яких панує теплота i щирiсть.
    Сотнi лекцiй, прочитанi в школах, училищах, громадських органiзацiях Червонограда, Белза, Соколя, Соснiвки на теми : "Мистецтво Сокальщини", "Українська писанка", "Iсторiя мiст i сiл Сокальщини", "Дiти твої, Україно": - Маруся Чурай - дiвчина з легенди; Роксолана - українка -полонянка, "український рушник та його iсторiя".
    В рiк пам'ятi Андрея Шептицького в 2001 роцi в монастирi о.о.Василiан з iнiцiативи працiвникiв музею були проведенi науковi читання на тему: "Андрей Шептицький - великий подвижник й меценат мистецтв", "З його Духа печаттю..."
    Справжнiм святом для Червоноградської малечi стали традицiйнi передвеликоднi курси писанкарства, якi проводить щороку Тарас городець кий спiльно з музейними працiвниками.
    З iнiцiативи музейчикiв вже вiсiм рокiв поспiль проводиться в мiстi фестиваль-конкурс "Великоднi вiзерунки" в якому приймають участь навчальнi та дошкiльнi установи пiдприємства.
    До 100-рiччя Згромадження сестер-служебниць Непорочної Дiви Марiї було вiдкрито унiкальну виставку, присвячену беатифiкацiї спiв засновницi жiночого монастиря Йосафатi Гордашевськiй i а.Тарсикiї Мацькiв. Виставка експонувалася в перiод перебування у Львовi Папи Iоана Павла II в червнi 2001 року. Її вiдвiдали близько 350 чоловiк зi всього свiту.
    За 25 рокiв iснування музею "Сокальщина" малочисленний колектив зумiв об'єднати навколо науково-мистецької установи майже, всю нацiонально-свiдому громадськiсть мiста .
    Взимку i влiтку, восени i весною дарують свої скарби музейнi зали червоноградцям, щоб не просто милуватися-дивуватися красою, але й навчати цiнувати свiй народ, любити свою землю, свою iсторiю.
    На головну культура музеї...

2017 Виконавчий комiтет Червоноградської мiської ради