Громадська рада при виконкомi Червоноградської мiської ради
Iсторія
КРИСТИНОПIЛЬ ЗАСНОВАНИЙ у 1692 роцi коронним гетьманом Польщi Фелiксом Казимиром Потоцьким i назване на честь його дружини - Кристини Любомирської. Це мiсто вiдразу стало резиденцiєю графа, де вiн проживав постiйно iз сiм'єю.
     Кристинопiль вирiс у самому центрi надбужанської рiвнини, яку прорiзує рiка Захiдний Буг. Саме тому з давнiх - давен тут поставали людськi поселення.
     Археологами на землях Сокальщини знайдено посуд раннiх землеробських общин кiнця кам'яної ери (III тис. до н. е.), поховання епохи мiдi i ранньої бронзи (1200 - 800 р.р. до н. е.): перших вiкiв нової ери. Грецькi i римськi срiбнi та золотi монети знайденi на цiй територiї пiдтверджують, що вже в першi столiття християн мiж нашим краєм i римською iмперiєю були налагодженi торгiвельнi зв'язки.
     Вигiдне географiчне розташування мiста сприяло швидкому його росту.

     В 1695 р. у Кристинополi постає замок Потоцьких i досить великий костел Св. Духа.
     В 1713р. громада греко - католикiв зводить церкву Св. Юра. Саме навколо цих трьох споруд почало будуватись мiсто - ринкова площа та приватнi будинки.
     В 1701р. на мiсцi дерев'яного костелу, знищеного пожежею, починається будiвництво нового костелу у стилi бароко, а в 1747 р. за проектом Франциска Чайки зводиться мурований монастир ордену бернардинiв. В 1751 р. вiдомий художник Д. Бальцанi намалював для костелу декiлька iкон, але особливо прикрасив його Станiслав Строїнський, який в 1756 - 1758 р.р. розписав його в технiцi полiхромного живопису.
     Найбiльший розквiт мiста припадає на часи володiння ним Франца Салезiя Потоцького (1724 - 1772 р.р.) який був у тi часи одним з наймогутнiших польських магнатiв. Вiн сприяв економiчному розвитку мiста - збудував млин, тартак, цегельню та органiзував торгiвлю збiжжям, цеглою.
     Воєвода, будучи не бiднiшим за короля, всiляко намагався пiдкреслити своє багатство. Вiн будує новий розкiшний палац у французькому стилi (1756 - 1762). Зводив його вiдомий архiтектор П"єр Рiко де Тiрреджелi, який, враховуючи смаки господаря, свiдомо у бароковiй спорудi оберiгає замковi форми.
     На версальський манер було зроблено 2 двори: переднiй, оточений по боках стайнями i каретними та народний - за фасадом будинку. Брама при в'їздi отримала форму трiумфальної арки.
     Внутрiшнє оформлення палацу архiтектор виконав у стилi рококо, який тiльки починав з'являтися на наших землях. З усiх бокiв палац був оточений прекрасним парком, на якому виразно позначився вплив Версалю. Вiн вирiзнявся багатством водних каналiв, штучних каскадiв i фонтанiв.

     При Ф. С. Потоцькому було завершено формування центральної частини мiста. В 1771 - 1775 р.р. на мiсцi дерев'яного храму зводиться мурована церква Св. Юра з монастирем Василiян. Збудував церкву архiтектор Iван Зельнер, який поєднав в нiй риси рококо i класицизму. Зовнiшнiй вигляд i внутрiшнє планування пiдкреслювали приналежнiсть до схiдного обряду. Славилася церква чудотворною iконою "Кристинопiльська Божа Матiр", мощами Св. Василiя Великого та Св. Онуфрiя Пустиножителя, духовними скарбами. Тут зберiгалась 12 - томна рукописна "Мiнея", датоване 1712 - 1719 р.р. та "Кристинопiльський Апостол" з XII ст. (названий пiзнiше за мiсцем зберiгання). З перших днiв свого iснування цей монастир розгорнув широку просвiтницьку дiяльнiсть i зiграв визначну роль як в iсторiї Кристинополя, так i в iсторiї краю. Вже в 1794 р. при ньому була органiзована школа i шпиталь. Приблизно в тi ж часи в Кристинополi було збудовано 2 синагоги. Таким чином в мiстi iснувало 3 духовних центри, якi обслуговували все населення мiста: iудеїв, нiмцiв, русинiв та полякiв.
     В кiнцi XVIII столiття мiсто значно розбудувалось i нараховувало понад 200 дворiв.
     Крiм землеробства жителi мiста займались ремiсництвом, торгiвлею, плотарством. В мiстi працювали ґуральня, лимарня, сiдельна майстерня, ткальна полотна i миловарня.

     Перiод 50 - лiтнього розквiту змiнився довготривалим перiодом занепаду. Справжньою бiдою для мiста став подiл Польщi у 1772 роцi. За володiння цими землями точилася запекла боротьба мiж Росiєю та Австро - Угорщиною. Мiсто неодноразово переходило з рук в руки i в результатi вiйськових дiй було сильно зруйноване. Пiсля того, як тут утвердилась влада Австро - Угорщини, Потоцькi продають Кристинопiль у 1781 роцi.
     Часта змiна власникiв на протязi кiнця XVIII ст. - початку XIX ст. привела до занепаду мiста.
     Пожвавлення економiчного i культурного життя в Кристинополi вiдбувається в другiй половинi ХIХ столiття. Вiдбудовується млин, зводяться винокурня i пивоварня, пожвавлюється торгiвля. Кристинопiль стає одним з головних мiсць торгiвлi зерном.
     З побудовою шляхiв Кристинопiль - Великi Мости (1876 р.), Кристинопiль - Жовкла (1878 р.) i прокладенням залiзницi Рава -Руська - Кристинопiль - Сокаль у 1884 р. господарське життя ще бiльше пожвавилось.

     На переломi ХIХ - ХХ ст. у життi Кристинополя сталися великi змiни. Тут проходить прискорений розвиток суспiльних i нацiональних сил. Вiдкривається ряд промислових пiдприємств: хiмiчна фабрика Лемпарта i Дiдушицького, фабрика цементних виробiв Левицької й Вайнберга, тартак Лемпарта. Мiсто розрослось i число його жителiв у 1906 роцi стало 5906 чоловiк.
     При пiдтримцi духовенства українська iнтелiгенцiя засновує кооперативний рух. В 1905р. було заложено касу для всiх русинiв мiста ("Руський Народний дiм") пiзнiше кредитово - торгiвельну спiлку "Руська каса", яку органiзував отець Юлiан Дацiй.
     В 1894 р. в мiстi була створена i перша полiтична органiзацiя, що вiдстоювала iнтереси українцiв "Руська Рада". Створенню полiтичних та економiчних органiзацiй сприяла дiяльнiсть просвiтницьких товариств. Перша народна читальня в Кристинополi вiдкрилась в 1885 роцi. В 1888 р. при монастирi василiан почав дiяти новiцiат Чину Св. Василiя Великого. Тут викладали богослов'я, а серед викладачiв були визначнi дiячi української церкви i краю А. Шептицький, Й. Коциловський, П. Гойдич та iншi.

     Церква в Галичинi, як нiде в свiтi, злилась з нацiонально -патрiотичним i культурно - просвiтницьким життям краю. Її священнослужителi були носiями духовностi, освiти та нацiональної iдеї. Саме з Кристинопiльського монастиря вийшло ряд визначних постатей, таких як Платонiд Фiляс, Вiталiй Грацюк, Атанасiй Калиш, Йосиф Скрутень, Володимир Стех, Юлiан Дацiй.
     Платонiд Фiля, уроженець поближнього села Добрячин - визначний дiяч церкви, засновник популярного журналу "Мiсiонар". Крiм того вiн брав активну участь у полiтичному життi ЗУНР i був послом в її парламентi. З Тартакова походить о. Йосиф Скрутень - засновник видавництва "Записки чину Св. Василiя Великого".
     Вiталiй Градюк, уроженець Кристинополя, був протоiгуменом Галицької Провiнцiї, який дбав про розвиток освiти, духовностi та чернечого життя в Галичинi, за що був в 1945 роцi арештований i 12 рокiв перебував у сибiрських таборах. Володимир Стех, все свiдоме життя якого пов'язане з Кристинополем, закiнчив богословськi студiї та консерваторiю. Є одним з перших професiйних композиторiв в iсторiї греко - католицької церкви. Його духовнi пiснi, якi стали популярнi у всьому краї, виконуються в храмах i сьогоднi.

     В кiнцi ХIХ - поч. ХХ ст. в Кристинополi виникло 2 нових духовних центри - Згромадження сестер мироносиць (1910 р.), завданням яких було виховання та навчання сирiт, догляд за хворими та немiчними людьми.
     Сприяла церква i розвитку свiтської науки - священики опiкувалися парафiяльними школами, де викладання велося українською мовою.
     Саме в такiй школi навчався вiдомий поет i публiцист, уроженець Кристинополя Василь Бобинський (1898-1938 р.р.). Був хорунжим УГА i в окопах написав збiрку стрiлецької поезiї. Пiсля вiйни вийшли його першi поетичнi збiрки i публiцистика. Вiн працює в лiтературних журналах "Свiтло" та "Вiкна". В 20 - х роках вступає до КПЗУ, спiвпрацює з групою революцiйних письменникiв "Горно". За пропаганду прорадянських поглядiв був заарештований польською владою, а пiсля виходу на волю у 1926 роцi виїхав зi сiм'єю на радянську Україну. Жив у Харковi, навчався в аспiрантурi Iнституту лiтератури iм. Т. Шевченка, працював у спiлцi письменникiв в групi "Захiдна Україна".
     В 1933 р. органами ДПУ був арештований за службу в УГА та в 1938 р. розстрiляний.
     Пiд час I - ої свiтової вiйни Кристинопiль майже рiк перебував в зонi вiйськових дiй, якi призвели до значних людських i матерiальних втрат. Крiм того, тут почалась боротьба мiж поляками i воїнами УГА.

     Пiсля падiння УНР Кристинопiль увiйшов до складу Польщi.
     В 20 - 30 - х роках в Кристинополi нового розвитку набула кооперацiя. Виникла промислова спiлка "БУГ" та двi кооперативнi крамницi, вiдкрилась 7 - класна школа та друга читальня "Просвiти", "Рiдна школа".
     Перша хвиля воєнних акцiй II - ої свiтової вiйни прокотилась через Кристинопiль досить швидко i мiсто опинилось в нiмецькiй зонi окупацiї.
     В липнi 1944 р. радянськi вiйська увiйшли в Кристинопiль. За договором вiд 16.08.1945 року мiж СРСР i Польщею Кристинопiль увiйшов до складу ПНР. В результатi проведення операцiї "Вiсла" все українське населення було вивезене на захiднi землi Польщi.
     15 листопада 1951 року була укладена нова угода про радянсько - польський кордон i Кристинопiль увiйшов до складу УРСР та перейменовано в Червоноград. Основою, на якiй почав розвиватись радянський Червоноград стали розвiданi поклади кам'яного вугiлля.

2012 Виконавчий комiтет Червоноградської мiської ради